У творчості українського народу відображається його трудова діяльність, суспільний лад і побут, багатий світ почуттів, духовні запити і прагнення.
Важливою складовою народної творчості є декоративно – ужиткове мистецтво – мистецтво створення світу речей, котрими людина користується у повсякденному житті. Це мистецтво має яскраво виражений національний характер і розвивається внаслідок індивідуальної творчої праці майстрів, що сприяють виробленню традицій, які передаються із покоління в покоління.
Однією з таких майстринь є керівник гуртків лозоплетіння і аплікації соломкою Городнянської станції юних техніків Лось Надія Павлівна. Вона організувала роботу цих гуртків на базі обласної загально – освітньої школи – інтернат для дітей – сиріт. Контингент цих дітей особливий, але вона доклала великих зусиль, знайшла підхід до цих вразливих діточок, і зараз її колектив творчо працює, вражає багатством й розмаїттям українського декоративно – ужиткового мистецтва, в якому не тільки дбайливо зберігаються, а й творчо розвиваються цікаві традиції, що прийшли до нас із давнини. Її вихованці – активні учасники обласних і Всеукраїнських виставок «Знай і люби свій край». Багато кому знайомі їх роботи: «Облітав журавель сто доріг, сто земель…», «…козаченько веде коня напувать», «Царівна – жаба», «Котик і Півник».
Надія Павлівна за плідну роботу нагороджена Грамотою управління освіти і науки ОДА, Дипломом Українського державного центру позашкільної освіти.
Ти не можеш керувати вітром, але завжди можеш підставити вітрила, щоб досягти своєї мети.
Юрій Миколайович Теліман справжній творець, художник, винахідник. Все, про що думає і робить, виходить у нього дуже просто і цікаво. Репродукція, яку він сам намалював в ізостудії в 1965 році “ Дев’ятий вал ” Айвазовського, панно розміром 2,50 на 1,50 метри, прикрашала його лабораторію, коли він працював у станції юних техніків, завжди надихала на творчість. Мрія його життя — прагнення до польоту під вітрилами.
Коли були складні часи, він розробив техніку виробництва іграшок, але мрія була завжди з ним.
У 2008 році Юрій Миколайович повернувся працювати на станцію. І знову вітрильник на колесах, випробування проходили на колишньому військовому аеродромі. Вітрила завжди у його мріях і не важливо, де їздити: на льоду, воді, землі. Він і зараз продовжує виготовляти різні літаючі моделі і, напевно, зробить дирижабль чи кулю, щоб піднятися у небо самому.
Усе його життя – це політ під вітрилами!
Народне мистецтво України тісно пов’язане з життям і побутом людей.
Мистецтво обробки деревини вдосконалюється протягом розвитку цивілізації. Завдяки оволодінню людиною цим процесом змінюються побут, а житло набуває індивідуального та оригінального вигляду. Професія, яка пов’язана з обробкою деревини не втратила своєї актуальності і в наш час. Тому займатися цією справою – одне задоволення.
Пилипенко Ярослав Анатолійович – один з керівників гуртків станції, який навчає та допомагає дітям будувати екологічно чисті і корисні вироби з натурального дерева. Деревина не поступається за популярністю перед сучасними матеріалами, тому виготовляти власними руками необхідні в побуті речі, лагодити їх надзвичайно престижно й необхідно в житті кожному чоловіку.
Гуртки Ярослава Анатолійовича відрізняються гарним відвідуванням дітьми тому, що для роботи використовується підручний матеріал: відходи від розпилів дерева. Під час занять гуртка керівник формує свідоме, творче ставлення до праці, потребу в прекрасному як життєву необхідність; учні поглиблюють свої знання з математики, фізики, креслення, засвоюють навички роботи з деревиною, її різновидами й декоративними властивостями, оволодівають спеціальною технікою і технологією, вчаться працювати на різних верстатах. Багато дітей під час праці в гуртках обрали собі професію: пов’язали свій життєвий шлях зі столярною справою.
За 10 років роботи в станції Ярослав Анатолійович разом зі своїм творчим колективом гуртківців створив багато дивовижних речей, які прикрашають постійно діючу виставку в СЮТ.
Коментарi