Пам'ятайте! Про тих, хто вже не прийде ніколи - пам'ятайте!

Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
Високу тишу стережуть.


Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
А не проживши й півжиття!..


Ліна Костенко

22-го червня 1941 почалася найстрашніша, найближча, найкривавіша - Велика Вітчизняна. Недільний сон радянських громадян на західному кордоні країни був перерваний гуркотом тисяч снарядів і бомб, несучи перші жертви війни. Стартував відлік чотирьох років нелюдських зусиль, протягом яких майбутнє кожного висіло практично на волосині. З першого дня Війни героїзм простого солдата став зразком для наслідування. Те, що в літературі часто називається «стояти на смерть» було сповна продемонстровано вже в боях за Брестську фортецю. Один з надписів в фортеці каже: «Я умираю, но не сдаюсь. Прощай, Родина. 20/VII-41». С цього часу Брестска фортеця стає символом непохитної стійкості радянського народу.

У пам'яті залишиться безліч епізодів, що складаються в ціле: віроломний напад, оборона Брестської фортеці, швидке просування німців на схід, поразки під Москвою, другий німецький наступ, Сталінград, Курськ, необоротний рух фронту назад, зі сходу на захід, форсування Дніпра, звільнення окупованих територій, потім вступ до Німеччини, падіння Берліна, не оминаючи такі події як блокада Ленінграду, Хотинь, Бабин Яр, Дробицький Яр, Лідіце, Биковня, Собібор, Освенцим ...

... Так, страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 114 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли наші воїни вогняними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. І не було в країні жодної родини, якої б не торкнулася війна: скільки батьків втратили родини, скільки матерів не побачили своїх дітей, скільки дружин овдовіло...

Ми памятаємо подвиги героїв, ми завжди повинні памятати... членів Молодої гвардії, героїзм і мучеництво Януша Корчака, Матросова, Гастелло, Шури Кобера, Віті Хоменко... А скільки їх, чиї імені ми вже ніколи не дізнаємося? Вони боролися за Вітчизну!....

Вічна память тим, кто дуже хотів жити, але помер, помер за наше життя, помер від ран, помер в концтаборах та гетто. Час невгамовний, все менше ветеранів залишається з нами. Пам’ять.... Пам'ять — це все, що залишається від тих сміливих бійців, крім кам’яних надгробків і могильних плит. Тільки ми, живі й молоді, в стані зберегти цю пам’ять і пронести крізь століття. Ми повинні передавати її із вуст в уста, від покоління до покоління аби ніколи знову не повторилась така трагедія.

Збережіть священну пам'ять! І не знецінюйте подвиг радянського солдата, подвиг простого народу!

Помните! Через века, через года, — помните!
О тех, кто уже не придет никогда, — помните!
Не плачьте! В горле сдержите стоны, горькие стоны.
Памяти павших будьте достойны! Вечно достойны!..


...Люди! Покуда сердца стучатся, — помните!
Какою ценой завоевано счастье, — пожалуйста, помните!..


Роберт Рождественский


Матеріал підготувала вихованка гуртка "Медіаосвіта" Хорло Емма

Кiлькiсть переглядiв: 355

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Дата останньої зміни 22 Січня 2021

Фотогалерея